ГоловнаРух ветеранівНовини"Він був справжній Герой!": У Кривому Розі відкрили меморіальну дошку Станіславу Корнію

"Він був справжній Герой!": У Кривому Розі відкрили меморіальну дошку Станіславу Корнію

331В Кривому Розі на будинку №6, що розташований на бульварі Вечірньому, 13 березня відбулося відкриття меморіальної дошки на честь загиблого воїна , що стояв на захисті нашої держави - командира відділення охорони 1 взводу в/ч 2231 Станіслава Семеновича Корнія. Про пам’ятну подію йдеться в повідомленні інформаційного інтернет сайту м. Кривий Ріг.

            На відкритті меморіальної дошки були присутні родичі загиблого Героя, депутати обласної та районної рад, бойові побратими, колеги, бійці АТО, волонтери, представники громадських організацій.

         Відкривали меморіальну дошку дружина загиблого Героя - Людмила Корній, заступник голови Саксаганської райради Ігор Криворотний, голова Асоціації ветеранів війни 327та бойових дій Ігор Доценко.

         - Сьогодні ми відкриваємо в Саксаганському районі три меморіальні дошки. Я хочу сказати, що наші хлопці вмирали, створюючи традицію і славу нашої армії. Пам'ятаєте, якою ціною дістається мир на нашій землі, - зазначив Ігор Доценко.

            - Що я можу сказати? На фронті ніхто нікого по імені та по батькові не називає, там в основному по імені або по позивному. Важко йому було там з нами, адже він людина військова, а ми в 2014 році прийшли всі молоді і більшість 329іще не служили. Нічого, витримав. Після звільнення Красногорівки, звичайно, він у нашому взводі зробив відсотків 40 роботи. Все-таки у нього був досвід. Що я можу сказати ще? Для мене це Герой. Герой не тільки тому що він сам прийшов, герой в тому, що він вже на позиції був, його станом здоров'я забрали. А через пару тижнів він повернувся, а ми не чекали його побачити і каже: як я міг не повертатися? Потім його знову забрали за станом здоров'я і більше він, на жаль, вже не повернувся...Я дуже пишаюся цією людиною. Сподіваюся, що всі жителі Кривого Рогу теж будуть пишатися, - підкреслив бойовий товариш Сергій Готва.

Після виконання Гімну України, пам'ять загиблого в зоні АТО Героя вшанували хвилиною мовчання. Всі присутні поклали квіти до меморіальної дошки Станіславу Корнію.

            Військовий капелан отець Олександр Агарков звернувся до присутніх і зазначив, кожен раз, коли ми вшановуємо пам'ять наших побратимів, які пішли з життя, приходить одна думка - ця війна не буде тривати вічно, рано чи пізно вона закінчиться:

            - Будемо молиться Богу, щоб вона закінчилася нашою перемогою. Але, війна - це таке явище, які в нашому суспільстві буде тривати дуже довго. Від ран цієї війни будуть страждати не тільки сім'ї загиблих або тих, хто помер від ран, але і душі тих бійців, які повернуться і зіткнуться подекуди з байдужістю або іншими проявами нашого байдужого 332суспільства. Я хотів би, щоб ми не залишалися байдужими до тих, хто повертається з війни, щоб ми завжди знаходили в собі сили сказати добре слово рідним, близьким загиблих.

            Дружина загиблого Героя - Людмила Корній розповіла, що Станіслава Семеновича мобілізовували кілька разів, але кожного разу не брали з-за віку. В третій раз, отримавши повістку, він прийшов до військкомату і сказав: або вже беріть, або не морочте голову. Ось так у 2014 році Станіслав Корній став служити в 20 батальйоні "Дніпро", командиром 1 відділення.

330            Дочка загиблого Героя Любов Місюк розповіла, що в зоні АТО місцеві жителі привозили їм питну воду і, мабуть отруїли її, бо і її батькові стало погано. Він одразу кинувся, адже багатьом бійцям стало погано, а потім у нього почалася інтоксикація організму, почалися поїздки в госпіталі, лікарні. На жаль, врятувати Станіслава Корнія медикам так і не вдалося. Людмила Корній зазначила, що з лікуванням у госпіталях і потім після смерті Станіслава Семеновича їм дуже сильно допомагали волонтери, за що вона їм і вдячна, адже не залишили їх у той момент віч на віч з проблемою. 

         - Тато був надійний, мужній. Він на стільки був патріотичним, він заради Батьківщини готовий був на все, абсолютно на все. У нього тоді як народився онук і так він схожий на дідуся, він їм так пишався. Дуже хорошою людиною був, порядним, завжди і всіх рятував, завжди приходив на допомогу,- згадує дочка загиблого Героя Любов Місюк.

«Ветерани.UA»